Л.І.Глібов
Електронний каталог
Бібліотека для дітей
Контакти
Рівненська обл.,
Рівненський р-н,
смт.Клевань 2,
вул.І.Франка, 17
тел. (0362) 7-12-35,
моб. (097)-674-75-52
E-mail: klevan_libr@ukr.net

:: Графік роботи ::
з 9.00 до 18.15
п’ятниця, неділя з 9.00 до 17.15
вихідний – субота
останній четвер місяця санітарний день

Директор:
Левчук Галина Миколаївна

Ми в соцмережах
   

   
Анонс подій


23 червня - "Наш стяг у золоті й блакиті" Інформаційна година

26 червня - "Конституція України: новий відлік часу" Правова година

3 липня - "Барвисте літо-літечко" Розважально-ігрова програма

3 липня - "Літо з новою книгою" Літня тераса

6 липня - "Поле Берестецької битви" година спілкування

10 липня - "Виготовлення композицій з природного матеріалу" Майстер-клас

13 липня - "Конкурс прислів’їв, приказок, загадок про рослин і тварин" Конкурс

20 липня - "Велич сильної жінки О. Теліги" Літературна година

21 липня - "Жінка із серцем орла (до 110 р. від д. н. О. Теліги)" Година цікавих повідомлень

26 липня - "Мої перші книжки про світ" Голосні читання

28 липня - "Екскурсія в "тунель кохання" Екскурсія

31 липня - "Щоб гарним бути - шкідливі звички треба забути" Година здоров’я

Посилання
Технічні можливості люб'язно надано Рівненською філією українського телекомунікаційного провайдера "ВОЛЯ"

















Зорянський ДНЗ
Wi-Fi

В рамках програми "Бібліоміст" в Рівненській центральній районній бібліотеці працює "Безкоштовний Інтернет" є "Skype" та "WI-FI" - зона. Чекаємо Вас за адресою: вул. І.Франка, 17, тел. (0362) 27-12-35
Книга в кожний дім!

Нова послуга від Вашої улюбленої бібліотеки!

Любий друже, хочеш читати, але не маєш часу відвідати нашу бібліотеку – замов книгу по телефону
(0362) 27-16-63

та ел. поштою klevan_libr@mail.ru

Потрібен "Вісник державних закупівель"? Отримайте на електронну пошту безкоштовно!

Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека пропонує усім, хто має читацький квиток бібліотеки на 2014 рік скористатися послугою електронної доставки документів та замовити за допомогою онлайн-форми на свою електронну поштову скриньку статті з державного бюлетеня "Вісник державних закупівель". Статті надходитимуть у форматі сканованої копії, що у роздрукованому вигляді буде рівноцінною ксерокопії документа.

Здійснити замовлення можна тут.

Якщо Ви не маєте дійсного читацького квитка, зверніться до працівника Вашої районної бібліотеки і він здійснить замовлення, використовуючи власний.

Пересопниця

Рукописні пергаментні сторінки в епоху книгодрукування, коли на пергаменті вже ніхто не писав, робили цю книгу анахронізмом. її художнє оздоблення в ренесансному стилі і зміст авторських коментарів, навпаки, свідчили про те, що це Євангеліє – твір сучасної йому епохи.

Пересопницьке Євангеліє створювалося в 1556-1561 роках на Волині. Завершено його в Пречистенському монастирі міста Пересопниця (нині село Рівненської області), звідки і отримало свою назву. Стародавнє місто Пересопниця, на високому березі річок Стубли і Горині, було колись замком, оточеним стінами і оборонним земляним валом, – «переспою» (тому – Пересопниця). Починаючи з XII століття місто було резиденцією багатьох великих князів – В’ячеслава, синів Юрія Довгорукого – Гліба і Андрія, Ізяслава Мстиславовича, Василька Романовича, Галицького Данила Романовича. Про те, де починалася робота над цим Євангелієм, в середовищі учених існували різні думки. У передмові до тексту вказаний якийсь монастир, з якого робота над текстом перемістилася в Пересопницький монастир: «…в двоци монастирі жеславському». Спочатку «двоци» прочитали як «дівоци» – «в жіночому монастирі жеславському». Але дослідник О.С. Грузинський знайшов середньовічний акт у якому монастирю, заснованому княгинею Жеславською, було передано у володіння село Дворець (Ізяславський район Хмельницької області). Монастир став називатися Дворецьким («двоци монастир»). Про княгиню Н. Жеславську відомо з післямови до Євангелія: вона прийняла чернечий постриг з ім’ям Параскева і стала ігуменею цього монастиря. Переписувач Євангелія називає її одним з головних меценатів.

З тексту нам відоме ім’я, переписувача – це син протопопа з Сянока, Михайло Васильович. Про себе він говорить, що, «сподіваючись на те слово Тобі Владики і Христа мого, а не по моїй розумітності» записано у Євангелії. Більше в тексті про нього нічого не написано. Відмінність почерків, якими написаний текст Пересопницького Євангелія, свідчить про те, що воно, очевидно, писалося не однією людиною.

Як правило, переписувачами були ченці, які мали достатньо завзяття і часу для такого копіткого заняття. Весь корпус староруської літератури свідчить про освіченість переписувачів: одночасно вони були і тлумачами, а часом і авторами тексту, отже – істориками, філософами і філологами, що мали письменницький дар. Переписування книг в ту епоху відбувалося в спеціально обладнаних скрипторіях (лат. scripti – «написав»), що знаходилися при монастирях. Монастирський статут наказував разом із переписуванням обов’язкове регулярне читання Псалтиря. У передмові і післямові до Євангелія – молитовне звернення до Христа. Молитва передує і організовує процес творіння, завжди закінчувати і починати працю молитвою – органічно для християнина. Читання і переписування книг на Русі було спасенною і богоугодною справою, способом за допомогою людської мови передати духовний досвід. Стародавня Русь не знала читання як розваги. «Світської», в повному розумінні слова, літератури у неї не було. Це обумовлювалося особливим благоговійним ставленням до книжного слова, як до образу Слова-Христа. У ієрархії духовних книг Священне Писання органічно займало перше місце. Не випадково одна з перших пам’яток слов’янської писемності -віршований вступ («прегласіе») до Євангелія XI століття. Його авторство приписується найсвятішому Кирилу. Євангеліє – ікона Божа (чин сповіді: «це, ікона Його перед нами»), і читання його – бесіда з Самим Богом. У житії рівноапостольного князя Володимира розповідається, як язичники зажадали від єпископа Михайла покласти у вогонь Євангеліє, але воно не згоріло, – тоді багато хто звернувся до християнства. Староруський книжник, що мав можливість перекладати і писати таку чудотворну словесну ікону, був ближчий до святості і богоспілкування. Тому його творчість була завжди бесідою і співтворчістю з Господом. Євангеліє середини XVI століття твір не книжника, а автора. Вона звернена до Бога, але також обернена і до читача. Називаючи себе «багатогрішний, слуга, або раб Божий», автор сміливо дає коментар до тексту, що перекладається, висловлює своє ставлення. Пересопницьке Євангеліє повною мірою відобразило всі суперечності своєї епохи. Воно створювалося в складне століття, коли богословськими суперечками завершилася зустріч Сходу із Заходом, а боротьба з католицькою експансією і впливом протестантизму досягла свого апогею. Разом з тим Схід приймає багато традицій Заходу, створена латинська мова стає зразком для греко-слов’янських шкіл і академій. Часто суперечки із західними вченнями набували зовнішньої форми, а духом продовжували латинські традиції. Найзахіднішою Європою в цей час «грецька віра» не визнається, а в поневолених католицькими державами слов’янських землях її захист оголошується запереченням державного закону. Православ’ю пропонується стати унією. Гоніння православної віри в період, коли українські землі увійшли до складу Великого князівства Литовського, привели православних до необхідності боротися. Католицькій і протестантській експансії треба було протиставити щось своє, але зробити це у формі, зрозумілій Заходу. У Європі в цей час перекладається Священне Писання національними мовами, доповнюється богословськими коментарями, докладним змістом розділів. Пересопницьке Євангеліє написане в руслі цієї традиції. У докладних авторських коментарях, викладі правил читання і історії створення тексту – вплив західної богословської школи.

Про сам текст Євангелія в приписці до рукопису сказано, що воно «викладене изь мови болгарської на мову рускую». Навіщо авторові знадобилося перекладати текст з болгарського, коли Священне Писання вже було перекладене церковнослов’янською мовою богослужінь з грецького оригіналу? При зіставленні з іншими текстами XVI століття стало зрозуміло, що «болгарська» в ту епоху – поширена назва церковнослов’янської, яка має з болгарською спільне походження, а «Руською мовою» називається стародавній варіант української мови (порівняєте: М. Смотрицький, початок XVII століття: «утримай язикь твій від зла і устне твої єже не глаголати лсти; руски тлумачитимемо: заспокой язик твій від злого і вуста твої нехай не мовлять зради»). Отже, перед нами – перший переклад Євангелія українською мовою XVI століття, мовою, ще дуже схожою на староруську і на церковнослов’янську, але вже з самостійними граматичними правилами і словниковим фондом. Пересопницьке Євангеліє, таким чином, стає в один ряд з найдавнішими пам’ятками давньоруської мови – грамотами XV століття, Кам’янно-струміловським Євангелієм 1411 року, Четьє-мінеями (1489) і Креховським Апостолом (близько 1560), а також записами української народної поезії в чеській граматиці Яна Благослава (1571). У рукописі згадується ім’я «ченця Григорія, архімандрита Пересопницького», за сприяння якого був здійснений цей переклад. Чи був архімандрит Григорій сам перекладачем, або тільки керував роботою над книгою – до сьогодні не відомо, текст про це не повідомляє. Староруська історія знає приклади, коли письменниками і перекладачами книг були князі (Володимир Мономах, Ярослав Мудрий), святителі (митрополит Іларіон Київський), преподобні і святі (Йосип Волоцький), ченці і миряни. Можливо, що архімандрит Пересопницький, Григорій, теж був одним з таких авторів. Деякі словосполучення у тексті – польські і чеські запозичення, що свідчить про знання цих мов перекладачем, а також про значний латинський вплив на текст Євангелія.

Писання рідними мовами створюється і у інших слов’янських народів. Пересопницьке Євангеліє серед них вирізняється своєю живою, багатою літературною мовою, максимально наближеною до церковнослов’янського оригіналу, але все ж зрозумілою простій людині. В цьому відношенні воно не поступається відомим в ту епоху перекладам Священного Писання національними мовами в Європі, таким, як переклад німецькою мовою Мартіна Лютера.

Дивно, але про Пересопницьке Євангеліє пам’ятали і користувалися ним впродовж століть. Оправу рукопису довелося змінювати не менші трьох разів. У різних місцях є позначки на декількох мовах, що належать до різних епох. На перших сторінках – напис українською мовою, зроблений гетьманом І. Мазепою, про передачу Євангелія єпископові Переяславському. Очевидно після того, як Пересопницький монастир став в 1603 році єзуїтським колегіумом, Євангеліє було вивезене звідти православними ченцями і подорожувало досить довго. На рукописі сліди крапель води – свідоцтво, що книгу перевозили. Напис на латині говорить про те, що рукопис певний час знаходився в Переяславській семінарії. На ній збереглися позначки, що відносяться і до XIX століття. Вже в XX столітті Єван-геліє належало Полтавській бібліотеці і музею Києво-печерської Лаври. Зараз рукопис зберігається в Національній бібліотеці імені В. Вернадского в Києві. Життя книги продовжується і зараз. Кожні чотири роки Пересопницьке Євангеліє на своїх екранах бачать мільйони телеглядачів. Це відбувається під час церемонії інавгурації нового Президента України. У момент присяги Президент кладе руку на це Євангеліє, обіцяючи бути вірним не-тільки людському закону, але і Богові. В даний час Інститутом української мови видана транслітерація книги (2001). Київська митрополія спільно з Академією Наук готує до випуску точну копію Пересопницького Євангелія. Оправа з шкіри і фольги з віддрукованими на ній орнаментами – реконструкція стародавнього окладу, що не зберігся. Для відтворення повноколірних пергаментних сторінок Євангелія знайдений папір, що повністю відповідає пергаменту за своїми властивостями.

XVI століття – час, коли творчість перестає бути богослів’ям. Через півстоліття молитовний вірш змінить світська поезія. А з появою публіцистики слово перестане належати виключно мистецтву. На тлі цієї епохи Пересопницьке Євангеліє залишається прикладом творчості, предмет натхнення якого прихований в богоспів’ї.

Оставить комментарий

Вы должны авторизоваться для отправки комментария.